ОСВІТА В КАНАДІ
БЕЗКОШТОВНІ КОНСУЛЬТАЦІІ
Наші в Канаді: особисті враження про навчання та працевлаштування від студентки OWL-study
Розташування:
5
Відгук студентки ОВЛ-стаді Соломії Висоцької, яка вже рік провчилася у Ванкувері за програмою Marketing Management у British Columbia Institute of Technologies та перейшла на другий курс!
Соломія добре вчиться та настільки віддана навчанню, що у Фейсбуці в коментарях навіть ми нагадуємо їй про необхідність відпочивати! Адже талановита студентка ще й працює на двох роботах і активно волонтерить в українських організаціях! Ви можете уявити навантаження? Але все це не заважає Соломійці залишатися щирою та позитивною людиною.
Пишаємося!
Як ви вже, мабуть, здогадалися, попри невеликий термін перебування в Канаді дівчина набула чималий практичний досвід. Саме тому її розповідь так цікаво та захопливо читати! І корисно! Особливо новим студентам OWL-study, які зовсім скоро теж відправляться в Канаду отримувати вищу освіту.
Шлях до вищої освіти почався з мовних курсів
У рідному Тернополі я навчалася в спеціалізованій школі з іноземних мов. Одного дня мама дивилася телевізор і побачила інтерв’ю з учасниками програми Open World Learning: учні розповідали, як подорожують до Канади, щоб вчити англійську під час канікул. Умови відбору були прості: вік старше 14 і базове знання англійської, бо передбачалося, що учні потрапляють або в українську, або англомовну сім’ю.
Ми вирішили спробувати. Влітку я на 6 тижнів поїхала до школи ILAC у Ванкувері: вчила мову, ходила на екскурсії по коледжах та вишах.
Коли приїхала вдруге на 8 тижнів, я навчалася у Canadian College – там нас готували до IELTS. Перший раз мені не вдалося потрапити до української родини – мене прихистила азійська. Вдруге я гостювала у знайомої українки. Host families (приймальні родини) ознайомлювалися з нашими даними та вподобаннями й робили свій вибір. Важливо, що у ціну проживання входило і харчування.
В 11 класі після тесту на знання мови (прохідний мінімум – 6.5 з IELTS) і подачі документів я отримала заповітний лист про вступ та полетіла назустріч своїй мрії – закладу ВСІТ. OWL-study знайшли для мене прийомну українську сім’ю та оточили дружнім колом студентів-українців – такий собі starter pack (початковий набір).
Коледж я вибрала, частково покладаючись на вдачу й інтуїцію. Мені подобалися BCIT та Douglas College. Коли ми були на екскурсії у першому з них, там відбувався невеликий конкурс. Всього лише відповідь на одне питання – і фірмовий сувенір твій. Я сказала собі: «Якщо вгадаю, то все-таки вступаю до ВСІТ». Сталося неймовірне: я відповіла правильно, потім стала студенткою цього закладу та жодного разу не пожалкувала про рішення довіряти маленьким знакам долі!
Умови у виші дозволяють жити навіть в бібліотеці
Мабуть, усі кажуть, що вчитися важко, і це чистісінька правда. Під час першого семестру я взяла 6 дисциплін і була дійсно завантажена. Другий семестр був набагато легше: я поступово адаптувалася, зрозуміла вимоги та очікування викладачів.
Мені подобаються вчителі, бо вони набагато простіше ставляться до студентів. З ними можна поговорити, написати листа, зустрітися. Сам навчальний процес доволі суворий: викладач дає один-два шанси покращити оцінку, а якщо ні – то ні. Міжнародним студентам іноді дозволяють користуватися словниками, дають додатковий час на екзаменах. Та на цьому послаблення закінчуються.
На більшості уроків треба робити групові проекти з людьми з різних країн – і з канадцями теж. Буває, виникають конфлікти. Серед студентів 50/50 місцевих та іммігрантів. Деякі канадці виявляють бажання допомогти та намагаються підтримати неангломовних. Деякі ж не розуміють, чому ми сюди приїхали та вказують йти вчити англійську. Зрештою, не важливо, чи ти канадець, чи приїжджий – робота має бути зроблена. Після виконання проекту у групі відбувається evaluation (оцінювання) – ми ставимо бали студентам, з якими працювали разом. Це впливає на остаточну оцінку.
Хочеш теж відправитися в Канаду на навчання з OWL-study? Звертайся до нас за безкоштовною консультацією! Контакти тут!
У ВСІТ є велика бібліотека, магазини, їдальні, безкоштовний спортзал. Там можна жити. Деякі студенти, насправді, так і роблять. У нас є навіть спеціальні кулі для сну: займаєш місце у черзі та відпочиваєш у кулі декілька годин. Саме тому я вирішила жити в приймальній родині, а не в гуртожитку. Я хочу ходити вулицями, бачити світ, а не сидіти над підручниками 24/7 й оселитися у бібліотеці.
Про переваги навчання на part-time
Я вчуся на парт-тайм (неповний день), сама обираю дисципліни та розклад. На денну форму, зазвичай, йдуть студенти одразу після школи та без досвіду роботи. Парт-тайм – це зручне рішення для тих, хто має роботу та хоче отримати знання в якійсь конкретній сфері. Також компанії часто відправляють своїх працівників для проходження курсів, які потім допоможуть у роботі.
Навчання на моїй програмі триває 2 роки з перспективою продовження. Я планую вчитися далі, але теж на парт-тайм. Зараз я поєдную навчання з двома роботами. Можете здогадатися, що дає мені більше досвіду і навичок. Обидві мої роботи пов’язані з продажами. Фішки та поради, які розказують мої колеги, я використовую на уроках.
Влаштуватися на роботу було не важко. Спочатку я працювала як сезонний працівник. На Різдво та Новий рік завжди купа справ, тому набирають багато людей. Потім я знайшла ще одну вакансію. Та дізналася, що працедавці дивляться, перш за все, на досвід й рекомендації. Навчання ролі не грає. Проте, коли влаштовуєшся на звичайну офісну роботу, дипломи та сертифікати, звісно, мають значення.
Робота допомагає пізнати реальне життя
Спершу, коли я приходила на роботу, кожен день був стресовим. Що зараз буде, про що мене спитають? Я працювала у чайній крамниці, мені треба було розказувати про особливості та застосування кожного сорту і кожного приладу для заварювання. Бували дні, коли я губилася: магазин невеличкий, людей багато – з рук падали недешеві скляні чашки й баночки.
Бували проблемні покупці. Одного разу до нас зайшла азійка і взялася пити дегустаційні чаї. Я декілька разів наполегливо попередила її, що напій гарячий, адже щойно заварений. Вона (як виявилося потім) не розуміла англійської та залпом випила склянку. Через лічені секунди гарячий чай опинився не в її роті, а на моєму фартусі (слава Богу, я вчасно відійшла). Замість вибачень за облиту мене я отримала невдоволений шквал криків незрозумілою мовою. Ось так от працювати в мультинаціональному місті.
Зимою, коли падали дощі, я працювала на двох роботах, було багато навчання, я нервувала. Опускалися руки: робота, відповідальність, доросле життя. Я не думала, що буде настільки важко. Зараз набагато легше – я звикла.
В Україні я мала активне соціальне життя, гуляла, зустрічалася з друзями. Тут друзів теж багато, а гуляти нема коли – у всіх робота/навчання. З батьками говорю раз на тиждень. Я приходжу додому о 9 вечора і треба лягати спати, щоб провести у ліжку хоча б 6 годин. А зранку знову йти на свій автобус. Я знаю, що заговорюся з батьками не менш як на годину, тому телефоную лише тоді, коли є час.
Одна дівчина на моїй роботі каже: «Welcome to reality» (ласкаво просимо в реальність). Так воно і є.
Про українізовану Канаду
У мене тут дуже багато знайомих з мого міста Тернополя. У Ванкувері є Чайнатаун, а скоро буде й Тернопіль Сіті!
У моєму коледжі є український клуб. Ми організовуємо зустрічі, підтримуємо зв’язки між українськими студентами, проводимо разом час. Нещодавно ми робили стіл з українською кухнею: представляли іноземним друзям наші традиційні страви. У планах – вареники-party (вечірка). Також ми організовували покази фільмів про Україну англійською, наприклад, «Гіркі жнива».
Зараз ми плануємо офіційно зареєструвати нашу спілку Ukrainian Youth in Vancouver (Українська молодь у Ванкувері) як неурядову організацію. Вона об’єднує студентів, молодих людей та старше покоління. Ми проводимо традиційні зустрічі у пабах та літні барбекю на пляжах і у парках.
Літом приїжджає нова група українських учнів, і ми теж хочемо їм допомогти: звозити в університети, показати місто, подарувати відчуття дому. Добре, коли за кордоном є дружні земляки! Адже багато людей приїжджає самостійно, покидаючи батьків, друзів і рідне місто. Нас стає більше і підтримка потрібна кожному!
Поради від Соломії для новоспечених ванкуверців
- Купуйте одяг та взуття в Україні: тут речі або дешеві та неякісні, або якісні та дорогі.
- Дуже багато людей не вірять, що Ванкувер дощове місто. Треба повірити, прийняти долю і не впадати в депресію через погодні умови.
- Не варто «видіватися». У нас люди, зазвичай, вдягаються яскраво та привабливо. Тут ніхто не прагне виділитися за допомогою вбрання. Тому футболка+штанці – і ви готові!
- Забудьте про сумки, підбори та супер-макіяж. Раніше я сама була така. Але, наприклад, сумки, які привезла з собою, швидко втратили актуальність: вижив лише портфель. У коледж потрібно носити книжки, ноутбук, ланч (їсти в кафе дорого), тому єдиний зручний варіант - це рюкзак.
- Не сподівайтеся, що вас пустять в клуби й продадуть алкоголь, якщо вам немає 19.
- Коли в Україні я готувалася до навчання в Канаді, то знала, що буде важко. Але мене це не лякало: 11 клас, ЗНО – ми й не таке бачили! Запам’ятайте, ЗНО – це фігня. Багато моїх знайомих українських школярів приїдуть навчатися до Канади влітку. Та я одразу їх попереджаю: «Народ, готуйтеся, буде тяжко»!
Про майбутнє
Через 5 років я уявляю себе в Канаді. Ванкувер мені подобається природою, погодою, привітними людьми. Можливостей дуже багато: головне їх бачити та ні в чому собі не відмовляти. Я поєдную 2 роботи, навчання та діяльність в українських організаціях – і це робить мене щасливою!